Декоративна штукатурка своїми руками

Сьогодні ми спробуємо розвіяти ще один міф: про недоступність декоративної штукатурки. Так, фактурні штукатурні покриття досі вважаються дорогими і доступними лише для ремонту «елітного» класу. Вважаються, але не є!

Безперечно, є визнані майстри, які беруть за свою роботу дуже багато і користуються вкрай дорогими складами (хоча і вони не проти заощадити, замість готової суміші приготувавши штукатурку по компонентно). Однак дуже схожого результату можна домогтися практично своїми руками і користуючись не занадто дорогими матеріалами. Готові? Тоді приступимо. Самий простий в нанесенні фактурний візерунок — так званий «камінь». Він набагато простіше у виконанні більшості візерунків, які використовуються професіоналами, а виглядає зовсім не гірше. В якості матеріалу для роботи береться будь-яка шпаклівка з числа «фінішних» — починати можна з цементною, а потім, у міру набуття досвіду і впевненості, брати гіпсову (це дуже сильно прискорить процес, але починати вчитися з гіпсової штукатурки не варто: грубих помилок вона не прощає). Можна брати будь готовий варіант, включаючи так звані «суперфинишные» склади — робота піде дещо простіше, хоча коштів доведеться витратити побільше.

Перед початком роботи треба прогрунтувати поверхню, а якщо опинилася в нашому розпорядженні стіна має помітні нерівності — має сенс прошпаклювати їх, щоб полегшити собі роботу на наступному етапі. Багато професіоналів не вважають, що стіна під нанесення декоративної штукатурки повинна бути повністю вирівнятись, однак тут дуже багато залежить від досвіду, так що на початковому етапі краще повністю полегшити собі завдання. Подальшу роботу потрібно проводити на невеликих ділянках (зі стороною 25-30 сантиметрів): у міру набуття досвіду їх можна збільшувати, але починати краще з малого.

Отже, наш перший «квадрат» починається з того, що ми наносимо в його рамках перший шар. Його товщина повинна бути 3-4 міліметра, які треба розподілити по площі максимально рівномірно; допустимі відхилення в будь-яку сторону, і товщиною шару в цій техніці можна «регулювати» фактуру, яка утворюється в результаті. Чим товще шар ми наносимо, тим фактурніше, грубіше вийде стіна. Наносити шпаклівку можна звичайної гладилкою (з прямими краями), розміри якої узгодженими розміром нашого «квадрата». А далі — чари: треба взяти чисту гладилку (краще мати запасну, щоб на цьому етапі не витрачати час на відмивання чорновий) і «шльопнути» їй по поверхні, трохи піднімаючи з боку ручки. Після цього залишається зняти з поверхні гладилку, не пошкодивши нашу поверхню. Секрет тут полягає в тому, щоб спочатку зробити рух в сторону, піднімаючи інструмент з боку ручки. Від характеру цього руху (напрямку та «прямоти») багато в чому залежить характер отримуваної фактури. Процес треба повторити кілька разів, поступово збільшуючи кут між інструментом і стіною на момент відриву — при цьому ніяких чітких і грубих слідів гладилки на стіні залишатися не повинно: фактура затверджується саме в момент відривання металу від стіни. Процедура ця може за текстом здатися складним, але після декількох спроб виконати все це «наживо» розуміння того, як влаштований процес, прийде саме собою.

Поширена помилка — перший «удар» брудної гладилкою. Настільки ж важливо, як і для першого разу, тримати гладилку чистої все інше час, коли ми «фактурим» стіну. Для цього її треба періодично очищати. Не менш поширена помилка — повністю плоске розташування інструменту: якщо не підняти ручку, відірвати гладилку від стіни буде складно (швидше за все, разом з нею від стіни відірветься частина шару шпаклівки).

Освоївши один ділянка, можна перейти на другий, поступово закриваючи всю стіну. Не потрібно турбуватися про те, що «шви» між ділянками буде видно: вони «маскуються» самі собою. Досліди можна проводити, ускладнюючи фактуру — наприклад, замість одностороннього руху гладилкою можна спробувати хаотичні, «ялинкою» і так далі. Боятися зіпсувати в результаті експерименту не потрібно: якщо ми беремо шпаклівку не з чистого гіпсу, ми завжди встигнемо розгладити ділянку і нанести на нього фактуру заново. Після застигання штукатурки виступають дефекти можна згладити абразивною сіткою.

Після висихання (з більшістю шпаклівок краще почекати як мінімум добу) настає пора фарбування нашої фактурної стіни. Можна пофарбувати її суцільно (валиком, пензлем або розпилювачем), а можна підкреслити фактуру, наносячи фарбу двома шарами. Але про це ми розповімо наступного разу.